Площа району - 632 кв. км. Чисельність населення - 37,3 тис. осіб у тому числі міського населення 15,3 тис. осіб, сільського 22 тис. осіб. Кількість населених пунктів - 35, у тому числі 1 місто (Христинівка), 1 селище міського типу (Верхнячка) та 33 сільські поселення. Утворення району - 1923 рік Районний центр - місто Христинівка.

     Христинівський район - західна окраїна Черкащини, одвічний хліборобський край. Його мальовничі краєвиди немов зійшли з полотен художника Васильківського. Давні писемні джерела засвідчують, що у другій половині XVI століття на місці нинішнього районного центру існувало поселення Хрестигород, яке було зруйноване кримськими татарами. Поселення відродилося під назвою Христинівка. Найвірогідніше через те, що знаходилося на перехресті двох великих шляхів:чумацького (з Київщини до Криму) та торгового (із Поділля через Гайсин, Умань до Дніпра).

     Віддавна не тільки хліб визначав обличчя цього краю. Вигідне географічне розміщення Христинівки ще у XIX столітті зумовило появу тут великого вузла, який зв’язав напрямки Вапнярка—Христинівка, Козятин—Умань, Христинівка—Шпола. Збудоване у 1890 році Христинівська локомотивне депо є пам’яткою архітектури місцевого значення. Не втратив своєї ваги залізничний вузол і у наші дні. Зараз тут працює понад дві тисячі осіб. Діючими є станції Ліщинівка, Розсішки.

    До найбільших промислових підприємств району належать також ВАТ "Христинівський завод продтоварів”, ВАТ "Христинівський молокозавод”, Христинівський хлібокомбінат, ВАТ "Христинівський завод комбікормів і круп”.

     Аграрна галузь завжди складала основу економіки району. Сьогодні її обличчя визначають 8 сільськогосподарських виробничих колективів, 12 сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю, 2 приватних сільськогосподарчих підприємств, 3 великих і 28 малих фермерських господарств, 3 дослідних господарства, 5 міжгосподарських підприємств.
Славиться своїми науковими досягненнями колектив Верхняцької дослідно-селекційної станції, яка спеціалізується на виведенні нових сортів цукрових буряків і зернових культур.

     Значна увага приділяється охороні природи. Природоохоронними територіями місцевого значення є Орадівський ентомологічний заказник і Синицький парк—пам’ятка садово-паркового мистецтва. Сам парк і споруда на його території—пам’ятка архітектури загальнодержавного значення. До архітектурних пам’яток місцевого значення належать колишні панські маєтки у селах Ботвинівка і Чайківка.

Синицький парк—пам’ятка садово-паркового мистецтва

      З Христинівського району вийшло багато видатних людей. У Христинівці народився Олександр Корнійчук—відомий український письменник-драматург, автор п’єси "Загибель ескадри”, "Платон Кречет”,”Богдан Хмельницький”, "В степах України”. Його ім’я носять міська спеціалізована школа №1, парк та одна із вулиць міста.

      Наш район також є батьківщиною 5-и Героїв Радянського Союзу і повного кавалера ордена Слави Івана Драченка. 
Цей хліборобський край, де зберігаються і примножуються традиції майстрів золотої ниви, виплекав багатьох відомих людей праці: Федора Берегового, Семена Карбовського, Станіслава Забродського, Марфу Лемещук, Ганну Гук, Анастасію Кобзар.

* * *

      Христинівський район розташований в південно-західній частині Черкаської області на вододілі річок Сороки, Уманки, Коновки, Удича, Кублича та Гірського Тікачу, Синиці (басейн Південного Бугу). На півночі він межує з Монастирищенським, на сході - з Маньківським, на південному сході—з Уманським, на заході з Гайсинським районами. Найвища точка в районі смт. Верхнячка - 261 м. над рівнем моря. Через район проходить залізнична колія сполученням Львів - Донецк, Жмеринка - Черкаси. Всі населені пункти в району мають сполучення дорогами з твердим покриттям. Рельєф району горбиста, місцевість на загальному фоні рівнинна.
     З корисних копалин – кар’єри (Верхнячка, Веселівка, с.Христинівка), гранітні кар’єри - Талалаївка, Угловата, В.Севастянівка.
       Клімат помірно континентальний. Річна кількість опадів 450 - 520 мм. Переважають північно-західні вітри.
       Типовими грунтами для району є чорноземи з певною строкатістю (опідзолені чорноземи і темносірі опідзолені).
       Всі ліси району - рукотворні. Західна частина лісів району представлена сосновим бором, дуб, граб, липа, береза, ясен.
Тваринний світ Христинівщини різноманітний, але не численний. З хижаків трапляються лисиця, тхір, куниця, ласиця. У лісах живуть косулі, білки, зайці. З птахів - жайворонок, перепел, дрізд мухоловка, кібець, соловей, ластівка, дятел, шпак, горобець, сорока, ворона, сова, малинівка, вівсянка та інші.
       У водоймах району водяться короп, карась, білий амур, окунь, щука, лин, в’юн, товстолобик.
      Загальна площа району 632,4 кв.км.. Населення станом на 1.01.2001 року - 39,2 тис., з них сільського 23,3 тис. осіб, густота 62 чоловік на 1 кв. км. Основну частину жителів становлять українці.
       Район утворено в квітні 1923 року. Міській, селищній та 21-й сільським радам підпорядковані 35 населених пунктів.

    Промисловість району представлена Верхняцьким цукровим заводом, заводом продтоварів, молокозаводом, Христинівським заводом круп і комбікормів, хлібокомбінатом, м'ясопереробним цехом "Козаче”, "Агропостачпромсервіс”.
       Будівництвом у районі займається райсількомунгосп та велике приватне підприємство "Спеценергомаш”.
       Транспорт представлений Христинівським залізничним вузлом та АТП 17148. Поштовий та електричний зв’язок здійснює Христинівський вузол зв’язку Черкаської дирекції УКРПОШТА, та цех Жашківського центру електрозв’язку №1 Черкаської дирекції Укртелеком.
      Населення обслуговують 3 лікарні, 5 - амбулаторій та 23 фельдшерсько-акушерських пункти, 9 аптек, 4 аптечні кіоски та 24 аптечні пункти.
     Мережа освіти включає 24 загальноосвітніх навчальних закладів та 24 дошкільних закладів. Працюють дві школи мистецтв, Будинок дитячої і юнацької творчості, станція юних техніків, екологів, спортивний клуб "Олімп”, Верхняцький міжшкільний навчально-виробничий комбінат.
     Культурно-освітню роботу проводять 29 будинків культури і сільських клубів, 30 бібліотек, 6 краєзнавчих музеїв (Верхнячка - 2, Осітна, В. Севастянівка, Шукайвода, Ягубець), кінотеатр, дитяча музична школа, спортивно-технічний клуб.

Історія із глибини віків

     Історія Христинівки і Христинівщини мала своїх численних дослідників. Місцеві краєзнавці намагаються відкрити призабуті сторінки, пов’язані з початком створення поселення. Вони по крупинках збирали знання про минуле своїх населених пунктів. Серед них можна назвати А.К.Глазкова, М. Комарницького, В.І.Криницького, З.М.Мазуренка, В.І.Остапчука, І.М.Пархоменка, В.О. Петрова, С.Ф.Романеска, І.А.Сажієнка, Б.Н.Товбіса, П.Е.Цимбала, С.Й.Чумака та багатьох інших. Свої матеріали вони друкували на сторінках місцевих газет. Переглядаючи матеріали, можна навести декілька легенд від яких пішла назва нашого міста. 
       В районній газеті "Трибуна хлібороба” в статті Дяченка Л.Я. "Христинівку заснували русичі” вказується , що в давнину наш край був малозаселеним і в літописах свідчень про нього не багато. В Київському літописі є запис, що в 1165 році біля Дністра зустрічалися торгові люди сіллю з Удечу, тобто слов’янський люд-русичі жили на території Христинівщини і повинні були залишити якісь сліди свого перебування.
       Слово "Христинівка” може розглядатися як ключ до означення часів, коли могло виникнути поселення з такою назвою. В українському словнику слів з таким коренем два: християнин і Христина. Ім’я Христина також походить від слова християнин. Тому слово "Христинівка” за своїм змістом означає: місце поселення християн. Так означити себе було потрібно тоді, коли навколо були нехристияни. За козацьких часів в цьому потреби не було, бо всі українці були християнами. А от в першій половині ХІІ ст. у Христинівки в один бік були сусідами торки і чорні клобуки, в інший - половці-кумані.
      В газеті "Трибуна хлібороба” за 1997 р. Дяченко Л.Я. розповідає: "Мій батько розказував, що коли він був ще малим, дід Лірик, з нашого Заводяного кутка, по книзі читав їм пояснення деяких назв сіл. Батько запам’ятав, що назва Христинівка від того, що батюшка найперше поставив хрест і означив рукою межу майбутнього села” /тут де знаходиться м.Христинівка/”. 
       Глазков В. в публікації "Місто Христинівка” вказує на те, що на території Христинівки були поселення, що відносяться до ІІ-V ст. до н.е. Автор пише: "Про походження назви є декілька легенд. Найбільш ймовірною є та, згідно якої виводять назву від перехрестя двох великих шляхів, де оселилися перші жителі Христинівки: чумацького /з Київщини до Криму/ та торгового /з Поділля через Гайсин, Умань до Дніпра/.
       З статті Л.Дяченка "З історії минулого Христинівщини” (1999) автор вказує, що Христинівка - одне із найстаріших місць в краї. Козацтво назвало так це місце, бо через нього навхрест йшли дві дороги: з Черкас до Брацлава, Немирова і далі на Польщу "по селам, которым передь тым бывали, а теперь вжо од поганства (татар) спустели» і з Київщини до Чорного моря по сіль. Ці дороги і тепер тільки дещо змінили свої координати на уманські. Нам під давню назву залишився вузол залізничних шляхів. За польськими історичними джерелами Христинівка мала назву Крестінополь, що по їхньому сприймалось, як прикордонне місце (пол.kres кордон, границя; хрест за польською kryz - криж). Христинівка в деяких джерелах ще називалась Гунча, Христополе, Христигород.
      Автор статті "Сива давнина Христинівщини” Храбан Г. за 1964 р. наголошує: "У Христинівці існує переказ про те, що колись село стояло не на теперішньому місці, а на полі ближче до залізниці. За переказом і назва була іншою - Христегород чи Хрестигород. У далекі часи турки і татари дотла зруйнували Хрестигород. Згодом населений пункт відновився вже на місці сучасного села. Не виключено, що закінчення назви містечка походило не від українського слова поле, а від грецького - "поліс”, що означає місто.

       Отже, містечко можна було назвати Хрестиполь або Хрестигород.
       Це містечко, як і населені пункти всієї Уманщини, було в 1674 році знищено турками”.
       Автор книги Горохівський П. "Нариси історії Христинівщини”, згадує ще одну давню легенду: "Засновницею Христинівки була дівчина Христя, чи Христина…”
       Назва Христинівки мінялась декілька разів у залежності від становища, яке воно займало серед інших міст.

      Визначною подією в громадському житті району стала зустріч знатних людей Христинівщини під назвою «Роде наш красний, роде наш прекрасний», яка відбулася 21 квітня 2001 року. 
В.І.Криницький присвятив їй ці рядки:

В цей час, що довжиною в сотню літ
В історію ввійшов рідного краю,
Своїх дітей на батьківській землі
Христинівщина радісно вітає.
Доземний наш уклін вам, земляки,
Благословення й шана всьому роду
За вашу працю в прожиті роки,
В ім’я прийдешніх поколінь народу.
Історія – наука вглиб віків,
Ця аксіома знана, всім відома.
І пишеться людьми впродовж років
Життям і глуздом – і не тільки вдома.
В усіх усюдах наші земляки, 
Із славного Христинівського краю,
Лишили слід натхненної руки
На вікопомних поколінь скрижалях.
Сьогодні тут, за покликом душі, 
Зібрались ті, хто зміг до нас прибути:
Військові, вчені, зодчі і митці, 
Щоб в ріднім краї солов’їв почути.
Вклонитись низько батьківській землі, 
З криниці юності втолити спрагу, 
Згадати, як колись були малі, 
Про юність, зрілість, трудову звитягу.
І залишити в пам’яті людській, 
Для поколінь прийдешнього століття,

Що ви, корінням з наших рідних сіл, 
Життя зуміли з гідністю прожити.
і досягти своїм трудом вершин
На різних тернах служби і науки.
Діти землі, чи це вона, чи він,
Сини чи дочки, правнуки чи внуки.
І ми – краяни в гордості за вас,
За край, що дав таких людей для світу,
За ти, хто підкоряв буття в свій час, 
Довів, що гідний гарний слід лишити.
Тож будь благословенна ця земля, 
Що була щедра на таке коріння,
Хай на твоїх оспіваних полях
Ростуть і зріють нові покоління.

Дав Бог зустрітись, вам за це спасибі,
Віка й здоров’я зичимо усім,
Бажаєм щастя, голубого неба
І прославляти край трудом своїм.

21 квітня 2001 року

Основні події в історії нашого краю

Літературна Христинівщина

     Славна наша христинівська земля чудовими талановитими людьми, які проявили себе на різних теренах діяльності. Зараз мова піде про літераторів Христинівщини.

      Ім’я Олександра Євдокимовича Корнійчука вже давно асоціюється з Христинівкою. Його іменем названа школа, парк, площа, на якій встановлено пам’ятник нашому земляку, відомому письменнику, драматургу, громадському і державному діячу, академіку АН УРСР, члену Всесвітньої Ради миру, його Бюро та Президії, Голові Верховної Ради України 2, 3, 5-8 скликань, кавалеру 5-х орденів Леніна, лауреату п’ятьох державних премій та Міжнародної премії за зміцнення миру між народами, Герою Соціалістичної Праці, знаному не лише в Україні і Європі, а й в цілому світі.

      Найбільш відомими п’єсами О. Є. Корнійчука є «Загибель ескадри», «Платон Кречет», «Правда», «В степах України», «Партизани в степах України», «Фронт», «Макар Діброва», «Пам’ять серця» та багато ін.Батьківщиною відомого перекладача, критика, літературознавця, автора літературно-критичних нарисів, гуморесок, фейлетонів, пародій Петра Давидовича Моргаєнка (псевдонім П. Гаєнко) стала Орадівка.

      Саме Орадівка подарувала також світові письменника, поета-перекладача, автора збірок поезії «Мозаїка», «Слово», «Маятник сосни», «Сузір’я квітів», поеми «Аджімушкай» Зінчука Станіслава Сергійовича.

       Окремі його твори відомі далеко за межами України і перекладені російською, вірменською, болгарською, грузинською, угорською мовами.

      Івангород також є колискою двох письменників – Петра Ізраіловича Альтмана, прозаїка, літературознавця, автора збірки оповідань «Мішень сміється», повісті «Позиції», роману «Юність», який загинув на фронті в 1941 році та Дмитра Хомича Паламарчука, відомого літературознавця, перекладача поетичних та прозових творів з російської, білоруської, польської, французької, італійської, англійської мов. Його перу належить повний переклад сонетів Шекспіра, романів Г. Уелса «Війна світів», «Острів доктора Моро» та багато ін.

       Олександр Іванович Барчук (Олександр Де), український поет, який під час війни був примусово вивезений на роботу до Німеччини народився у Заячківці. Життя закинуло його до Англії, де він став знаним письменником, оспівуючи у своїх творах красу рідного краю. Один з його прозових творів «Червона рута», присвячений Володимиру Івасюку. У 1991 році О. Де побував на Україні та створив Фонд українського мистецтва, куди надходять усі прибутки і гонорари за всі його праці.В Сичівці народився Клим Автономович Ткач, чия творчість починалася в журналах «Війна» та «Новий шлях». Ведучи активну боротьбу проти фашистських загарбників, він загинув під час Великої Вітчизняної війни.

       До Малосевастянівської сільської ради належить село Свинарки, в якому народився автор художньо-документального роману «Далекі дзвони печалі» - Чумак Василь Герасимович ( під час війни теж був вивезений на примусові роботи до Німеччини). Нині – доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури Ужгородського державного університету.

      Живе у місті Байкальську наш славний земляк, Художник, поет, автор казок. оповідань Москальчук Віктор Тимофійович, випускник школи ім. О. Є. Корнійчука м. Христинівки.

      В Христинівській загальноосвітній школі № 1 вже 20 років діє дитяча літературна студія «Зернятко». Можливо саме серед юних студійців – майбутні поети, літературні критики, перекладачі, носії духовної культури України. І може саме вони впишуть нові сторінки в славну історію Христинівського району. Cтудія видала вже шостий альманах «Зернятко»

В.І.Криницький, керівник міжшкільної дитячої літературної студії "Зернятко”