| Головна » Статті |
| Всього матеріалів в каталозі: 42 Показано матеріалів: 31-40 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 » |
 Під впливом буржуазних реформ, які проводились у 60-70 рр XIX ст. в с. Христинівка відбулися помітні зміни, насамперед у соціально-економічній сфері. Внаслідок скасування кріпосного права селяни ставали особисто вільними, мали можливість купувати і продавати рухоме і нерухоме майно (включаючи землю). Водночас характер аграрної реформи створював умови для збереження землеволодіння поміщиків, обезземелення та майнове розшарування селянства. Після завершення промислового перевороту в регіоні розвиваються підприємства з вільнонайманою робочою силою, розширюється торгівля, будується залізниця. Спочатку планувалося спорудити станцію ІІ класу біля с. Шукайвода на землях поміщика Терещенка, який повинен був продати для цього 40 десятин чорноземних грунтів. Терещенко підкупив проектувальників і вмовив їх змістити станцію на невигідні для сільського господарства болотяні ділянки біля села Христинівка. Перед спорудженням станції були проведені дренажні, осушувальні роботи. За короткий строк створені будівельні артілі і розпочалися роботи по спорудженню паровозного депо, 48 квартирного житлового будинку для поїздних бригад. Умови праці були нелегкими. Робітники жили в сирих куренях і землянках, щодоби працювали по 12 годин. |
|
Коли у серпні 1914 року розпочалася Перша світова війна, чоловіків
призивного віку мобілізували в армію, за виключенням тих, хто працював
на залізниці. Більшість із них загинули на фронтах, а багато з тих, що
повернулися, були покалічені. Війна розорила малоземельних селян, які
залишилися без основної робочої сили. Весь тягар перекладено на плечі
жінок та дітей. Крім цього, вони стали виконувати окопні роботи,
готували запасні лінії оборони , будували військові споруди на території
Уманського повіту. Крім того, збільшувалися податки, а особливо
повинності –гужова, утримання доріг тощо. Про важке становище селян у
той час свідчать цифри: по 2,5 десятин землі – на кожне господарство,
деякі сім’ї не мали коней, іншої худоби, середній врожай – 50 пудів (8,6
цнт). Коли у серпні 1914 року розпочалася Перша світова війна,
чоловіків призивного віку мобілізували в армію, за виключенням тих, хто
працював на залізниці. Більшість із них загинули на фронтах, а багато з
тих, що повернулися, були покалічені. |
|
Після завершення відбудови народного господарства більшовицька
партія приступила до будівництва основ соціалізму. Таку назву отримали
глибокі перетворення у всіх сферах суспільного життя. Спочатку рух за
колективізацію відбувався згідно ленінських принципів добровільності,
поступовості, шляхом переконання. Держава пробувала надавати допомогу
бідняцьким господарствам. Для підвищення і зміцнення незаможницьких
колективів губернський сільський банк надавав кредити: на придбання
реманенту, на землеустрій та інший. |
 Як брати-слов’яни за українськими партизанами ганялися Від самого початку Великої Вітчизняної війни волелюбна гайдамацька Уманщина стала більмом на оці в окупантів. З одного боку, військова операція, вдало проведена тут німцями в 1941-му, принесла їм блискучу перемогу – повний розгром двох радянських армій і 103 тисячі полонених, включно з двома генералами-командармами. З іншого боку, у довколишніх лісах зразу виникло декілька партизанських загонів, які постійно поповнювали втікачі з "Уманської ями" – концтабору з досить-таки примітивною системою охорони. Партизанська війна в цьому краї не вщухала ані на день – доти, доки тут були окупанти. Останні жорстоко розправлялися з будь-яким натяком на партизанщину, попутно знищуючи і мирне населення. Найвідомішою стала історія села Острівець Уманського району, яке есесівці повністю спалили після того, як неподалік партизани знищили німецький обоз. В Острівці тоді розстріляли 156 ні в чому не повинних селян… |
|
Сучасна фізіологічна наука стверджує, що звучання імені людини активізує певні центри кори головного мозку і цим впливає на її поведінку та долю в житті, так і назви вулиць міста впливають на масову свідомість його мешканців. Існуюча в світі практика закріплення назв окремих місцевостей, урочищ, вулиць свідчить про намагання дотримуватися історизму і зберігати місцевий колорит та територіальну самобутність. Коли ж розглядаєш карту міста Христинівки, то в назві вулиць відразу помітними стають ідеологічні нашарування радянської епохи, які ніякого відношення до історії нашої держави і тим більше місцевості не мають. Назви вулиць: Куйбишева, Калініна, Кірова, Чапаєва та подібні потребують перейменування і встановлення відповідності до історичних реалій в нашому краї. Наш край козацький, більше половини мешканців міста має глибоке козацьке коріння. Їх предки не жалкуючи життя в жорстокому протистоянні з людоловами відстояли ці землі для сьогоднішнього покоління і глибока вдячність до їх звитяги не підлягає забуттю. У нас є власна історія! В назвах вулиць повинні закарбуватись прізвища історичних постатей, які з самого початку виникнення тут поселення, доклали зусиль для утвердження Христинівщини, як домінуючого християнського осередку на Гуманщині. |
 Газета "Козацький край" вирішила спробувати дослідити, який саме бронепотяг УНР брав участь у бою за станцію Христинівка, свідком якого став знаменитий поет Володимир Сосюра, тоді ще гайдамака Слобідського коша Армії УНР – артилерійську "дуель" між українським та більшовицьким панцерниками він описав у своїх спогадах. Були вражені, коли дізналися, що тоді, у серпні далекого 1919–го року, за Христинівку билися цілих три українські панцерники: "Запорозька Січ", "Великий Луг" і ще один, назва якого не дійшла до нашого часу у жодному з документів. Очевидно, саме той "безіменний" і горів на очах у Володимира Сосюри після прямого попадання більшовицького снаряда. Про його подальшу долю нічого не відомо – очевидно, він був остаточно знищений або захоплений ворогом у христинівському бою. А "Запорозька Січ" і "Великий Луг", проріджуючи артилерійським вогнем шеренги наступаючих більшовиків, зуміли вирватися з оточення, після чого про подальшу долю "Великого Лугу" знов–таки нічого не відомо, а "Запорозькій Січі" ще судилося славно повоювати під новим іменем – "Хортиця". Про цей панцерний залізничний потяг УНР – подальша наша розповідь… |
2013 – рік об’єднання христинівчан
ГПО "Христинівчани” оголошує 2013 рік роком об’єднання христинівчан з усього світу! Давайте не будемо втрачати ті ниточки, що ведуть нас до батьківського дому, а об’єднаємо їх у міцний канат дружби. Запрошуємо до нашого гурту христинівчан, всіх, хто знає, любить, народився, живе чи жив раніше в містечку Христинівка та Христинівському районі на Черкащині. Благодатна Христинівщина дала світові багато відомих та успішних людей. Ще більше її синів та дочок роз’їхалися по світу в пошуках своєї Долі. Але пам’ять про Христинівку в їхніх серцях ніколи не зів’яне. |
|
|
|
Газета "Трибуна хлібороба" від 22 травня 2010року
У квітні в м. Миколаєві відбулися відкриті Всеукраїнські змагання серед учнівської молоді з автомодельного спорту (кордові моделі).
До участі в такому заході була запрошена і збірна команда Христинівської станції юних техніків, підготовлена майстром спорту України, членом збірної команди України з автомодельного спорту Віктором Лисенком. |
