Зі слів очевидців (Олійника П.К.) «… зима 1933 була дуже холодною, паливо було дефіцитом. Солома з дахів йшла на годівлю худобі, а на опалення пішли огорожі дворів, підсобні будівлі, хліви, комори… По селу їздив віз, який підбирав мертвих (і не завжди) дітей та дорослих. В селі в період голоду постійно існував пошук їстівного (мерзла картопля, гнилі буряки, корж з висівок, млинці з ліщинового цвіту). Коли почалися польові роботи, безпосередньо на полях організовували кухні, варили баланду. Однак ця мізерна підгодівля не рятувала». Про кількість загиблих під час голоду важко говорити про точні цифри. Під час подвірного опитування (яке проводилось на поч. 1990 року і записано Кравчуком… є така цифра – 142 чол). Але якщо порівняти з кількістю загиблих в селах Угловата (217) та Шукайвода, то очевидно, ця цифра є набагато більшою. Радянська влада постійно приховувала цей акт геноциду проти українства, не вівся облік померлих, замовчувався сам факт голоду. Ще одна трагічна сторінка історії нашого села – це сталінські репресії 1937-1938 рр. В нашому районі сталінським репресіям було піддано 814 чол., з яких до вищої міри засуджено 540 чол. За спогадами Дядюка Василя Микитовича ( батько якого був репресований у 1937 р.), інших односельців близько 90 чол. були заарештовані та засуджені за участь в «Антирадянській терористичній організації» та «Правотроцькістській диверсійно-шкідницькій організації». Більшість цих звинувачених і засуджених розстріляли. На сьогодні всі жертви репресій повністю реабілітовані. Політика влади у галузі культури в 20-30 рр в першу чергу передбачала у короткий строк ліквідувати неписьменність, створити систему народної освіти, а усю гуманітарну сферу перетворити в інструмент ідеологічного впливу. Важливим завданням в сер.20 –х рр. була ліквідація неписемності. В селі Христинівка на 1925 р. діяла 4-х класна школа (охоплювала майже 48% дітей шкільного віку /8-15 років/, діяла в приміщенні сучасного дитячого садка в центрі села) , для дорослого населення при школі діяв лікнеп. Після прийняття постанови від 25 лютого 1930 року «Про загальне обов’язкове навчання» кількість дітей, які навчалися в школі постійно зростає з 210 учнів до 472 на 1941 р. З 1936 року в школі з року в рік додавався клас ( 1937 - 8 кл.; 1938 - 9кл.; 1939 - 10кл. так звана «прогресивка»). Школа напередодні війни стає десятирічною. Учні сусідніх сіл Угловати, Шукайводи, Розсішок навчалися в старших класах нашої школи. Відомі вчителі та директори школи у довоєнний період. Це Костенко… (викладав рос.мову), Герасименко, Бебешко М.Т. (директор 1934-1936 рр.), Рибак Антон Аксентійович (директор 1936-1939); Нещадим П.А.(директор, учитель біології), Каліновський (учитель історії), Кащук (завуч, учитель російської мови), Міщенко (учитель математики). Окремо слід згадати Кочубінську Анфію Федорівну (учителя молодших класів), яка була нагороджена орденом Леніна за педагогічну діяльність.